octobersturm

my friend's music at: | іржаве листя по землі
yehor.nameZuletzt gesehen: Freitag Abend

18188 gespielte Titel seit 19. Nov. 2010

0 Lieblingslieder | 1 Beitrag | 0 Playlisten | 5 Shouts

  • Freunde werden
  • Nachricht schreiben
  • Shout schreiben

Deine musikalische Übereinstimmung mit octobersturm ist unbekannt

Erstelle dein eigenes Musikprofil

Kürzlich angehörte Titel

NebelungAufgang Gestern um 22:59
NebelungNachtgewalt Gestern um 22:53
NebelungPolaris Gestern um 22:39
NebelungMittwinter Gestern um 22:33
Edward ArtemievSolaris - Ocean 28. Feb., 0:59
Edward ArtemievStalker - Meditation 28. Feb., 0:53
Edward ArtemievSolaris - Dream 28. Feb., 0:46
Edward ArtemievStalker - They Go Long 28. Feb., 0:41
Edward ArtemievMirror - Exodus 28. Feb., 0:34
Edward ArtemievSolaris - Listen To Bach (The Earth) 27. Feb., 17:37
Mehr anzeigen

Shoutbox

Über mich



Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
В травах поплутаних, в росах на вогкій землі.
Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.

Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі;
Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,—
Лінії завжди ламались суворо й рішуче,
Барви навколо лягали камінням важким.

Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
Риси суворі на видах врізьбили бої. ...
Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
Трави і квіти візьмуть собі барви мої.

Олег Ольжич, 1932
***
Ми бігли,
вибились із сил,
на землю впали - і почули,
як б'ють кульбабові ліси
об небо білі кулі,
як із перестуком глухим
ллють молоко ще тепле
в плиті тарелі лопухів,
пом'яті нами стебла,
як тіло відпружинив ляк
і ми здригнулись разом,
коли враз
бомбовоз джмеля
пронісся дисонансом.

Ігор Калинець, 1966
***
На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.

Ліна Костенко
***
Це нічого, що небо чуже і чужа
Далечінь віє в очі. Дивись!
Вже перейдена нами остання межа,
Перед нами засяяла вись.

Тільки синь, тільки глиб, тільки спокій… Ясна
Тільки вічність. — Навіщо ж слова?
В лазуреві безмежжя нас кличе весна,
Пружно-яро життя ожива.

І земля — наречена в молочнім цвіту
Яблунево-рожевих садів —
Мліє солодко в сонячно-яснім меду
В першій, росній красі пелюстків.

Євген Маланюк,
***
Ти втратив все, лише зірчасте небо,
мов плахту дорогу, в дорогу взяв.
А що тобі, бездомному, ще треба?
Вже у дитинстві в ньому ти втопав.
Куди б ти не пішов, потужний вітер
тобі несе сузір’я рідні вслід,
і скрізь і завжди над тобою світить
знайомих обрисів іскристий цвіт.
І де б ти не блукав, у кожнім краї
той самий напинається намет.
О, скрізь під рідним небом спочиває
жебрак, мандрівник, лицар і поет.

Юрій Клен
***
О єдина, сувора і ніжна!
У хмурні ці, задимлені дні
На лунких світових роздоріжжях
Я молився тобі лиш одній.
Поривався за тінню твоєю
І долинами й горами біг,
І душі полум’яну кирею
Простеляв я під ноги – тобі,

В хуртовинах, крізь крики і брязкіт
Я гукав невимовне ім’я
І благав – у єдиної! – ласки,
Але знаю вже добре, що я

Не дістану нічого задарма –
Все почислить мій лютий Бог,
За слави жорстокої мармур,
За хвилини палань, за любов

І за гордого серця прибої.
За ненависть мою, і за гнів,
І за все, чим, сп’янілий тобою,
Я впивався, страждав і горів.

Святослав Гординський
***
Вгорнулись парки і сади
У шати млисті.
Дитя, чого шукаєш ти
В пожовклім листі?

Квіток не знайдеш ти під ним,
Минули квіти,
Минає все, як легкий дим, –
О тлінний світе!

Весняним кленом я буяв:
Та вгасли весни –
І цвіт побляк, мій лист опав
І не воскресне.

Я – сум, я попіл забуття,
Я – далі млисті.
Кого шукаєш, о дитя,
В опалім листі?

Михайло Зеров